Композиційні (іміджеві) зйомки ніколи не давалися мені легко. Я буквально вимучувала їх із себе. І добре, коли можеш проаналізувати цей процес і зрозуміти, що саме тобі не ОК.
Зрозуміти, що не варто тягнути вагон, якщо не відчуваєш задоволення від процесу.
Проте в реальному житті не все так очевидно, як у метафорах. Якщо розібрати процес на частини, то аналіз зображень, визначення тематики, придумування ідеї, вибір схеми світла, підбір чітких референсів — усе це і досі мене захоплює. Я залипаю на гарні зображеннями, люблю збирати їх по різних папках (завжди це робила, ще до появи Pinterest та Instagram), зчитувати світло, розкладати кольорові схеми, вивчати деталі й реквізит.
Раніше мені також подобалося підбирати реквізит і знаходити різні цікаві текстури, особливо в художніх матеріалах, магазинах тканин і так далі. Навіть створювати реквізит та фони самостійно. Оце я любила.
Але застосовувати все це на власному знімальному столі — отут я програвала. Боже, як воно мене мучило!
Я так і не подружилася з великими композиціями. Екологічно свідомий підхід до споживання відбив у мене бажання купувати реквізит і одноразові або штучні матеріали, і це додало ще одного бар'єра. Та саме це зрештою дозволило мені зрозуміти, що я можу відмовитися від таких зйомок і не займатися ними лише тому, що так роблять усі.
Тому зйомка ізолятів — це моє!
Тут мені все зрозуміло й комфортно, але й вистачає технічних моментів, над якими цікаво запаритися.
А нові можливості ШІ дають мені змогу застосовувати увесь "візуальний багаж" і створювати на основі своїх ізолятів цікаві зображення, не мучаючи себе з побудовою сцени, наповненням кадру реквізитом чи підборами фону.
Comments